Педагогічна родина Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди багата на таланти. В університеті працюють талановиті викладачі-педагоги, які передають свої вміння і знання старанним студентам. Сьогодні в гостях у творчій вітальні «Педагогічних обріїв» надзвичайно творча людина, педагог, музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор Тетяна Володимирівна Мартинюк, яка своєю працею прищеплює студентам любов до мистецтва. Ми попросили Тетяну Володимирівну  дати відповіді на кілька питань. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з цією різнобічно розвинутою людиною.

– Тетяно Володимирівно, розкажіть, будь ласка, про себе (дата, місце народження, про батьків, де навчалися).

Народилася 5 серпня 1964 р. у м. Дніпропетровську. Батьки – Шаптала Володимир Валеріянович (1937-1997) та Шаптала Марія Антонівна (нар. у 1939 р.) працювали інженерами на підприємстві «Південний машинобудівний завод».

– Коли Ви почали займатися мистецтвознавством? Хто Вас підтримував у цьому?

З 1979 по 1983 роки я навчалася у Дніпропетровському музичному училищі імені М.І. Глінки за фахом «теорія музики». Викладачем зі спеціальності був М.Я. Цигуткін, вихованець Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені М.А. Римського-Корсакова, талановитий викладач, художній керівник вокального ансамблю «Гамма». Нині він мешкає у Німеччині.

У 1988 році закінчила Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковського зі спеціальності «Музикознавство». Навчалася у класі Н.О. Горюхіної (1918-1998) – видатного українського музикознавця, голови найзначнішої української теоретичної наукової школи, Члена-кореспондента Академії мистецтв України (1997), доктора мистецтвознавства (1975), професора, члена Національної Спілки композиторів України. Н.О. Горюхіна 30 років поспіль очолювала кафедру теорії музики, була кваліфікованим фахівцем з філософії, теорії музики, фортепіано; видатною фігурою радянського наукового простору, високодуховною віруючою людиною.

З 1993 по 1997 рік навчалася в аспірантурі Київської державної консерваторії імені П.І. Чайковського в класі  І.А. Котляревського (1941-2007), доктора мистецтвознавства (1985), професора (1986), Члена-кореспондента Академії мистецтв України (1997), Заслуженого діяча науки і техніки України (1993), члена Національної Спілки композиторів України (1991). І.А. Котляревський був видатним науковцем, який в мистецтвознавстві потужно розробляв системний підхід; головою відомої у світі української теоретичної наукової школи, науковцем з яскраво вираженими математичними задатками, апологетом ідеї міжпредметних гуманітарних досліджень, розробки сучасної концепції наукової раціональності.

У 1997 році захистила кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. З 1999 по 2003 рік навчалася в докторантурі Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського в класі  І.А. Котляревського. У 2004 році захистила докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства.

– Від кого Ви в своїй творчості одержуєте підтримку? З ким Ви співпрацюєте?

– Упродовж творчого і наукового життя доля не раз зводила з відомими в Україні та поза її межами діячами мистецтв, багато з них стали друзями, дорогими людьми, які надихають на творчість. Серед них: головний диригент Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя Олександр Сурженко (м. Полтава); культовий театрознавець, доктор мистецтвознавства, професор Валерій Панасюк (м. Суми); відомий науковець, доктор педагогічних наук, професор Олена Реброва (м. Одеса); видатний музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор Олена Немкович (м. Київ), видатний майстер українського ікономалярства, кандидат мистецтвознавства Андрій Дем’янчук (м. Львів).

– Яких принципів Ви дотримуєтесь у повсякденному житті, у діяльності педагога, у творчості?

– У повсякденному житті я дотримуюсь принципу впорядкованості і своєчасності: усі справи кожного дня розподіляю за ступенем важливості. У діяльності педагога дотримуюсь принципу гуманізму: вважаю, що кожна особистість повинна відчувати повагу до себе і підтримку своїх талантів від викладача. У науковій творчості працюю над культурою наукового мислення: кожний текст повинен мати ідею та власну самодостатність.

– Чи маєте ще якесь хобі?

– На жаль, маю дуже мало вільного часу, однак, полюбляю готувати. Серед особистих творчих інтересів в кулінарії – риба фарширована, і взагалі, традиції єврейської кухні. У минулі роки мені подобалось малювати маслом, вишивати ікони бісером. Також я є прихильником здорового способу життя, помірно займаюсь спортом.

– Що Ви хотіли б побажати читачам газети «Педагогічні обрії»?

Читачам газети «Педагогічні обрії» хочу побажати, передусім, міцного здоров’я та здоров’я родинам, миру, гармонії в душі; мрій, що виконуються, процвітання.

Ольга Науменко